1. Комплекти обладнання для стаціонарних і пересувних стригальних пунктів.

2. Типи стригальних агрегатів, їх загальна будова.

3. Будова, робота та регулювання стригальної машинки.

1. Комплекти обладнання для стаціонарних і пересувних стригальних пунктів.

Основна мета при розведенні овець – це одержання вовни. А найбільш трудоємкий процес – стриження овець і переробка вовни.

Процес стриження механізований на 90%. Машинне стриження овець підвищує продуктивність роботи стригаля в 3 ... 5 разів у порівнянні з ручним стриженням.

При ручному стриженні досвідчений стригаль затрачає 20 ... 25 хвилин на одну вівцю і при цьому здійснює до 1000 натисків ручними ножицями. Це трудоємкий процес.

При машинному стриженні на стриження однієї вівці затрачається 3... 8 хвилин і за робочу зміну досвідчений стригаль може постригти до 100 овець.

Крім цього, при ручному стриженні овець стригаль зрізує вовну на висоті 10-15 мм від поверхні шкіри нерівномірно, уступами. При машинному стриженні вовна зрізується рівномірно на висоті 5 – 6 мм від поверхні шкіри і настриг вовни збільшується на 10%. Також покращується якість руна, тому що довжина волокон збільшується до 10 см і руно не розбивається, вовна не січеться. А для того, щоб вовну переробити на тканину, мінімальна довжина волокон повинна становити не  менше 6,5 см.

Тонкорунних і напівтонкорунних овець стрижуть один раз у рік, а грубововних два рази в рік – весною і осінню.

Після стриження овець проводять купання овець у спеціальних дезинфікуючих і миючих розчинах для запобігання захворюванням овець.

Для того, щоб одержати високу якість вовни необхідно додержуватись таких основних зоотехнічних вимог:

-         стригти вовну одним проходом машинки якомога ближче до шкіри тварини,

-         відводити обстрижену вовну стригальною машинкою,

-         не допускати порізів шкіри,

-         після стриження провести купання овець.

Нині найпрогресивнішим вважають швидкісний, так званий оренбурзький, спосіб стриження. Суть його полягає в суворій раціональній послідовності прийо­мів і рухів стригаля з машинкою. При цьому овець стрижуть у «си­дячому» положенні на підлозі без настилу. Отримане руно (вовну) розділяють на сорти залежно від його якості. Потім вовну пресують у паки, які упаковують у мішковину і перев’язують дротом або шпагатом.

Усі зазначені операції виконують на стаціонарних або пересув­них стригальних пунктах, обладнаних електростригальними агре­гатами, столами для стрижки овець, апаратами для заточування різальних пар, столами длякласування вовни, а також пресами, конвеєрами для подачі рун і переміщення пак, приладами для визначення відсоткового виходу чистої вовни і, нарешті, вагами і по­трібним інвентарем.

Сучасна промисловість випускає комплекти обладнання для стаціонарних (КТО-24/200, КТО-48/200) і пересувних (ВСЦ-24/200) стригальних пунктів. До складу таких комплектів можуть входити:

·   універсальне переносне накриття УУП-500 у вигляді збірного каркаса з металевих труб, накритого брезентом;

·   переносна огорожа ИП-150 загону непострижених овець;

·   переносні столи-стелажі СО-1 для стрижки;

·   електростригальний агрегат ЄСА-12/200 або ЄСА-12/200А (ви­носний стригальний цех ВСЦ-24/200, оснащений двома такими агрегатами);

·   стрічковий конвеєр вовни ТШ-0,5;

·   ваги для зважування рун (ВЦП-25) і пак (ВПГ-500) вовни;

·   стіл для класування (СКШ-200) та гідравлічний прес для пакування (ПГШ-1,0Б) вовни;

·   бокси (БІП-16) для тимчасового складування класованої вовни до пресування;

Кількість стригальних пунктів залежить від чисельності поголів’я і розташування отар. Висока продуктивність стригальних пунктів можлива при правильній організації роботи всіх ланок і чіткому виконанні посадових обов’язків усіма працівниками.

2. Типи стригальних агрегатів, їх загальна будова.

Для стриження овець використовують такі електростригальні агрегати:

ЭСА – 1Д, ЭСА – 12Г, ЭСА – 12/200 та ін.

В склад електростригального агрегату ЭСА – 1Д входить:

·   одна стригальна машинка МСО-77Б;

·   гнучкий вал ВГ-10;

·   електродвигун приводу АОЛ-012-3С;

·   пусковий пристрій;

·   кабель живлення.

В склад електростригального агрегату ЭСА – 12Г входить:

·   дванадцять стригальних машинок МСО-77Б;

·   дванадцять гнучких валів ВГ-10;

·   дванадцять електродвигунів приводу АОЛ-012-3С;

·   пересувна електростанція;

·   заточувальний агрегат ТА-1;

·   силова і освітлювальна арматура.

В склад електростригального агрегату ЭСА – 12/200 входить:

·      дванадцять стригальних машинок МСУ-200;

·      блок-перетворювач напруги і частоти струму;

·      пересувна електростанція;

·      заточувальний агрегат ДАС-350;

·      силова і освітлювальна арматура.

Один такий агрегат має пропускну здатність 120 голів за годину і може обслуговувати до 12 тисяч овець.Виконавчим апаратом будь-якого стригального агрегата є стригальна машинка.

Рис. 10.1. Стри­гальний агрегат ЭСА-12/200:

1 — стригальна машинка; 2 — кабель живлення; 3 — перетворювач струму; 4 — штир заземлення;

5, 6 — заточувальний агрегат з кронштейном кріплення і державкою.

3. Будова, робота та регулювання стригальної машинки.

Стригальна машинка МСО-77Б  з приводом від електродвигуна через гнучкий вал. Призначена для стриження овець в усіх кліматичних районах.

   Складається з таких основних частин:

·  різальний апарат,

·  натискний механізм,

·  ексцентриковий механізм,

·  шарнірний механізм,

·  корпус.

Рис. 10.2. Стригальна машинка МСО-77Б:

1 — гребінка; 2 — ніж; 3 — притискна лапка; 4 — упорний стержень; 5 — шийка корпуса; 6 — натискна гайка;

7 — натискний стакан; 8 — обмежувальний гвинт; 9 — двоплечий важіль; 10 — суконна обшивка;

11 — ексцентриковий шарнір; 12 — ексцентрик; 13 — вал ексцентрика; 14, 15 — втулки; 16 – корпус;

17 — передавальний вал; 18 — центр коливання важеля; 19 — гвинт кріплення гребінки.

Сторінка 2