1.1. Особливості системи машин.

11.2. Комплекти машин і обладнання у фермах великої рогатої худоби, свинофермах, вівцефермах.

11.2.1. Комплекти машин і обладнання у фермах великої рогатої худоби.

11.2.2. Комплекти машин і обладнання у свинофермах.

11.2.3. Комплекти машин і обладнання вівцефермах.

11.3. Обладнання у птахівництві.

11.3.1. Обладнання для збирання яєць.

11.3.2. Механізація й автоматизація прибирання посліду.

11.3.3. Комплекти обладнання і батареї для кліткового утримання курок-несучок.

11.3.4. Кліткове обладнання для утримання племінної птиці і батьківського стада курей.

11.4. Машини і обладнання у малих фермах.

11.4.1. Механізовані технології на малих молочних фермах.

11.4.2. Механізовані технології відгодівлі молодняку великої рогатої худоби.

11.4.3. Механізовані технології на малих фермах у свинарстві.

11.4.4. Машини та обладнання для малих свинарських ферм.

11.5. Методика підбору комплекту машин і обладнання для комплектації технологічних ліній.

11.1. ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ МАШИН

Підвищення економічної ефективності тваринництва нерозривно пов'язане з вирішенням важливого соціального завдання, спрямо­ваного на поліпшення умов праці робітників ферм. Правильний шлях виконання завдань щодо збільшення виробництва продукції тваринництва — це механізація всіх технологічних процесів, яка відображає комплексну механізацію, що забезпечує значне підви­щення продуктивності праці і створює такі виробничі умови, за яких можна уникнути тяжкої фізичної праці.

Комплексна механізація тваринництва передбачає механізацію всіх технологічних процесів на фермах, у тім числі й найбільш тру­домістких — приготування і роздавання кормів, доїння корів і пер­винна обробка молока, видалення і транспортування гною.

Найбільшого економічного ефекту досягають за комплексної ме­ханізації виробництва. Механізація окремих виробничих операцій або процесів навіть найсучаснішою технікою не дає вагомих резуль­татів. Комплексна механізація можлива за впровадження раціо­нальної системи машин на основі техніко-економічних розрахунків, застосування прогресивної технології виробництва, наукової органі­зації праці.

Підвищення рівня комплексної механізації забезпечується реалі­зацією системи машин для комплексної механізації тваринництва.

Особливостями системи машин є:

·  впровадження прогресивних технологій, що забезпечують еко­номію матеріалів, енергії, праці, скорочують витрати;

·  придбання комплектів машин, у тім числі для механізації до­поміжних робіт, керування технологічними процесами;

·  перехід від автоматизації окремих процесів до широкого впро­вадження автоматизованих технологічних ліній;

·  підвищення якості техніки, ступеня уніфікації;

·  постачання машин та обладнання для малих ферм.

Комплексна механізація сприятиме: підвищенню продуктивності  праці (на молочних фермах у 3 - 4 рази, на відгодівлі великої рога­тої худоби — у 8-12 разів); механізації близько 50 операцій, що нині виконуються  вручну; впровадженню нових технологічних про­цесів.

Необхідними умовами впровадження інтенсивних технологій у тваринництво є:

·  забезпечення диференційованої годівлі тварин високоякісними кормами;

·  застосування прогресивних систем утримання тварин;

·  використання високопродуктивних порід тварин;

·  комплексна   механізація  та   автоматизація   виробничих  про­цесів.

11.2. КОМПЛЕКТИ МАШИН І ОБЛАДНАННЯ У ФЕРМАХ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ,

СВИНОФЕРМАХ, ВІВЦЕФЕРМАХ

11.2.1. Комплекти машин і обладнання у фермах великої рогатої худоби

Комплексна механізація тваринницьких ферм ґрунтується на використанні раціональної системи машин, що забезпечує механі­зацію всіх виробничих процесів, таких як водопостачання ферм і напування тварин, заготівля, транспортування, навантаження, приготування і роздавання кормів, доїння корів, первинна обробка і переробка молока, видалення гною.

Вибір машин і їх кількості залежить від типу і розміру ферми, способу утримання тварин, виду і технології приготування кормів, типу й розміщення тваринницьких будівель на фермі.

Правильний вибір способу утримання тварин і спеціалізація ферми сприяють підвищенню продуктивності праці та зниженню собівартості продукції.

У більшості господарств впроваджується внутрішньогосподар­ська спеціалізація ферм щодо виробництва молока і м'яса та виро­щування ремонтного молодняку.

Залежно від природно-економічних і госпрозрахункових умов доцільно дотримуватися оптимальних розмірів ферм за поголів'ям худоби на 200, 400 і 600 голів. Відгодівельні ферми розраховані на 2500, 5000 і 10 000 голів, фермерські господарства — на 8, 16, 25, 50 і 100 дійних корів.

Всі види кормів на молочних фермах зберігаються в спеціальних кормових спорудах: силос — у наземних траншеях; сінаж — у тран­шеях або спеціальних сінажних баштах; коренеплоди — в буртах чи механізованих сховищах; сіно і солома – на горищах, у сараях і скиртах.

Грубі і соковиті корми з траншей і скирт беруть навантажувачами ПСС-505, ПЭ-0.8Б (рис. 11.1), ФРН-1,4 та ін. Сінаж вивантажують із башт спеціальними розвантажувачами РРС-Ф-50-6.

Рис. 11.1. Навантажувач ПЭ-0,8

Коренеплоди   з   місця   зберігання   доставляють   автомобілем: самоскидами або тракторними причепами 2ПТС-4-887Б у приймальні бункери ТК-5 або ТК-5Б кормоприготувальних відділень, де їх  подрібнюють за допомогою коренерізки ІКМ-Ф-10.

Коренеплоди змішують з іншими кормами в кормоцехах  КОРК-5, КОРК-15А (рис. 11.2), КОРК-15Б, КЦК-5 та ін.

Рис. 11.2. Кормоцех КОРК-15А

Кормосуміші або окремі види подрібнених кормів роздають кормороздавачами  КТУ-10А (рис.11.3), РСП-10, РММ-Ф-6 та ін. Для роздавання кормів на фермах великої рогатої худоби застосовують також стаціонарні кормороздавачі всередину годівниць РВК-Ф-74, КРС-15 тощо. У разі застосування кормороздавачів-змішувачів РСП-10 і АРС-10 немає потреби в кормоцехах.

Рис. 11.3. Кормороздавач  КТУ-10А.

Зелені  корми  влітку  скошують  косарками-подрібнювачами чи спеціальними комбайнами, підвозять і вивантажують у годівниці за допомогою пересувних кормороздавачів або в приймальні бункери стаціонарних кормороздавачів.

Засоби механізації для доїння корів застосовують залежно віл способу утримання тварин.

За прив'язного утримання корів в основному доять у стійлах за допомогою доїльних установок з переносними відрами ДАС-2Б, АД-100М, УДБ-100 чи в молокопровід АДМ-8А, УДМ-100 (рис. 11.4).

А                                                                                   Б

Рис. 11.4. Доїльна установка УДМ-100 «Брацлавчанка»

А - виконання «01» - з багатофункціональним блоком «Фематроник - С», що забезпечує облік молока від 100 корів;

Б - виконання «02» - з обліково-транспортним блоком УТБ-50, на кожних 50 корів.

Очищають молоко від механічних домішок за допомогою закри­тих молочних фільтрів, на відцентрових сепараторах-очисниках, а охолоджують за допомогою пластинчастих охолодників. Зберігають молоко в резервуарах-охолодниках РПО-2,5, РПО-1,6 або в РНО-2,5, РНО-1,6.

За прив'язного способу утримання корів гній у приміщеннях прибирають за допомогою скребкових конвеєрів типу ТСН, КСН або КСГ, якими його доставляють і завантажують у транспортні засоби.

За боксового способу утримання корів кормосуміші роздають мо­більними або стрічковими стаціонарними кормороздавачами безпо­середньо в корівнику в холодний період року і мобільними роздава­чами на вигульних майданчиках у теплий період року. Видаляють гній скреперними установками або застосовують гідрозмивання з підрешітчастої підлоги. На вигульно-кормових майданчиках засто­совують підстилку і видаляють гній за допомогою бульдозерної ло­пати два - три рази на рік.

У корівниках для напування тварин застосовують індивідуальні автонапувалки типу ПА-1А, на вигульно-кормових майданчиках — групові з підігріван­ням АГК-4Б. Доять корів за допомогою установок типу «Тандем» або «Ялинка».

На молочних фермах передбачається боксове або комбіноване утримання корів із використанням певного комплекту машин. Для тварин також обладнують вигульні майданчики. Телят до 20-добового віку утримують в окремих приміщеннях. Корів краще годувати кормовими сумішами з використанням сінажу, си­лосу та зеленої маси, влітку випасати. Годують корів комбікормом під час доїння. Кількість згодовуваного комбікорму залежить від продуктивності тварин.

За безприв'язного способу утримання худоби на глибокій підстил­ці тварин годують тільки на вигульно-кормовому майданчику. До­ять корів на доїльних майданчиках. Приміщення очищають від гною тракторними бульдозерами 1-2 рази на рік з одночасним на­вантаженням його у транспортні засоби і вивезенням у гноєсховище чи на поле.

За комбінованого способу утримання в таборах корів доять за до­помогою пересувних доїльних установок УДС-ЗБ.

Рис. 11.5. Доїльна установка УДС-ЗБ

Для механізації видалення гною і транспортування його за межі табору використовують конвеєри, бульдозери, самопливну систему.

11.2.2. Комплекти машин і обладнання у свинофермах

Для опоросу свиноматок і утримання їх із поросятами до 30 - 60-добового віку використовують обладнання з дво - (ОСМ-120) або трибоксовими (ОСМ-60, СОС-Ф-35) станками, а також спарені двосек­ційні станки типу ССД.

Станки оснащені сосковими напувалками ПБС-1А та годівниця­ми, положення яких у боксах для поросят можна регулювати за ви­сотою. Конструкція станків дає змогу застосовувати одну із систем прибирання гною: механічну за допомогою скребкових конвеєрів КСГ-8, КСГ-1-01 або гідравлічну самопливну. Бокс для відпочинку поросят обладнаний установкою ИКУФ-1М для їх обігрівання та опромінення.

Корми роздають за допомогою рейкового кормороздавача КСП-08.

Відгодівельні ферми створюють на 300 - 6000 свиней на рік. Для приготування кормів на відгодівельних і репродуктивних фермах із поголів'ям до 6000 свиней передбачено кормоцехи типу КЦС (РИС.11.6).

Рис. 11.6. Схема кормоцеху

Рідкі корми транспортують по кормопроводу за допомогою насоса чи пневматичних пристроїв. Зволожені кормові суміші транспортують і роздають свиням стаціонарними, електрифікованими рейко­вими і тракторними мобільними кормороздавачами.

Технологія виробництва свинини передбачає безпідстилковий спосіб утримання свиней різних вікових груп. Основний спосіб ви­далення гною — самопливна система, за якої гній через решітчасту підлогу падає в канали і самопливом надходить до гноєсховищ. За­стосовують також канатно-скреперні конвеєри типу ТС-1А і дельтаскрепери УС-250. Для механізації технологічних процесів на відгодівельних свинофермах застосовують спеціальний комплекс машин.

Рис. 11.7. Скреперна установка УС

11.2.3. Комплекти машин і обладнання вівцефермах

У вівчарстві залежно від умов можна застосовувати такі системи утримання овець:

·  пасовищну — у господарствах з достатньою площею природних та штучних пасовищ;

·  пасовищно-стійлову — у господарствах, де обмежені площі па­совищ, у період нестачі корму на пасовищах тварин підгодовують із годівниць, даючи кожній вівці 6 - 8 кг трави або 2 - 3 кг силосу на добу;

·  стійлову — у господарствах, де відсутні природні і штучні пасо­вища; тут овець забезпечують кормами, вирощеними на полі.

Основні корми для овець у зимовий стійловий період — сіно, со­лома, силос та концентровані корми; у літній — трава природних і штучних пасовищ, а також зелені і концентровані корми.

Корми найзручніше роздавати за допомогою тракторного кормо­роздавача КПТ-10. У вівчарнях доцільно застосовувати також і ста­ціонарні кормороздавачі КРС-15.

Водопостачання ферм і напування тварин здійснюють від зага­льногосподарського або спеціального водопроводу. Для напування використовують групові автонапувалки ГАО-4А чи комплекти обла­днання з підігріванням води (типу КВО, АПО).

Для пасовищного водопостачання будують шахтні або трубчасті колодязі, в основному застосовують стрічкові і шнурові водопідйом­ники .

Напувають овець на пасовищах із водопійних корит або напува­лок ВУТ-3. Доставляють воду на пасовища також пересувними водороздавачами (ВУО-ЗА, ВУ-ЗА, ВУ-4).

Рис. 11.8. Водороздавач ВУ-4М

Для профілактичного купан­ня овець на фермах обладнують пересувні або стаціонарні уста­новки.

Гній з вівчарень видаляють тракторними бульдозерами (рис 11.9) напри­кінці кожного туру окоту після відлучення ягнят, а з відкритих ко­шар — один раз на рік після закінчення стійлового періоду.

Рис. 11.9. Бульдозер

Найбільш трудомістким процесом на вівцефермах є стрижка овець. У господарствах застосовують електростригальний агрегат ЭСА-12Г або АСТ-36. Крім того, випускаються стригальні агрегати ЭСА-1Д з однією машинкою МСО-77Б та ЭСА-6/200, оснащені шіс­тьома високочастотними машинками МСУ-200 (рис.11.10).

Рис. 11.10. Стригальна машинка МСУ-200

Стрижуть овець на стаціонарних або тимчасових пересувних пунктах. Відповідно до цього і профілактичну обробку тварин здій­снюють у стаціонарній механізованій ванні або на пересувній уста­новці на пасовищах.

Для механізації вівцеферм використовують комплекс машин .

11.3. ОБЛАДНАННЯ У ПТАХІВНИЦТВІ

Комплексна механізація робіт у птахівництві ґрунтується на впровадженні прогресивних систем машин для утримання птиці.

Найважливішим резервом прискорення темпів і підвищення еко­номічної ефективності виробництва птахівничої продукції є впрова­дження прогресивних технологій із клітковим утриманням птиці. За кліткового утримання в 2,5 — 5 разів збільшується щільність по­садки птиці на одиницю площі підлоги приміщення порівняно з утриманням на підлозі (рис.11.11), підвищується продуктивність птиці, змен­шується використання кормів на виробництво одиниці продукції, підвищується продуктивність праці.

Рис. 11.11. Утримання птиці на підлозі

Промисловість випускає комплекти обладнання, а також окремі кліткові батареї з усіма необхідними засобами механізації для здійс­нення технологічних процесів.

Всі машини і механізми сучасного промислового птахівництва мають електропривод.

Однією з вимог до системи машин птахівничих комплексів є мак­симальне скорочення затрат ручної праці і поліпшення умов праці. Система машин включає повний перелік машин і технологічного обладнання, призначених для механізації усіх виробничих процесів у птахівництві. Під час проектування, будівництва чи реконструкції комплексів, ферм, окремих цехів і потокових ліній із системи ма­шин вибирають потрібне обладнання, яке потім встановлюють на об'єктах і вводять в експлуатацію.

11.3.1. Обладнання для збирання яєць

У кліткових батареях для збирання яєць застосовують стрічкові конвеєри, а також пересувні лотки. Яйце з гнізда або клітки скочу­ється по похилій поверхні підніжної решітки в бік конвеєра або пе­ресувного лотка. Скочується яйце відразу після того, як його знесла курка, на стрічковий конвеєр. Яйця збирають на пересувні лотки під час руху кормороздавача.

Курок-несучок на великих птахівничих підприємствах утриму­ють у багатоярусних, розміщених у кілька рядів кліткових батареях. Щоб забезпечити вихід яєць з усіх ярусів і рядів на загальний при­ймально-накопичувальний стіл, використовують яйцезбиральні конвеєри з елеватором.

На (рис. 11.12) наведено кінематичну схему яйцезбирального меха­нізму, який складається з трьох яйцезбиральних конвеєрів 7, в кінці яких розміщений елеватор 5. Із кліток яйця викочуються на стрічкові конвеєри, які транспортують їх у службове приміщення , де вони скочуються на полиці-вітки елева­тора. З полиць еле­ватора яйця заби­рають на приймаль­но-накопичувальний стіл спеціальними гребінками.

Рис. 11.12. Кінематична схема механізму яйцезбирання на механізованій клітковій батареї для утримання курей-несучок:

1 - ланцюгові передачі; 2 - редуктор; 3 - електродвигун; 4 - приймально-накопичувальний стіл; 5 - елеватор;

6 - привідний і натяжний барабани конвеєра; 7 -  конвеєр

У кліткових ба­тареях типу ОБН-1 один елеватор  збирає і подає яйця на приймально-накопичувальний стіл із кількох рядів батарей. Із кліток яйця поздовжніми конвеєрами подаються на поперечний конвеєр, з якого відсікач спрямовує їх на полиці еле­ватора. Переміщуючись елеватором вгору, а потім униз, яйця зні­маються з нього переднім барабаном і скочуються на приймально-накопичувальний стіл.

Основну частину свого робочого часу пташниці витрачають на укладання яєць. Автоматизація укладання дає змогу у 2,5 - 3 рази збільшити продуктивність праці у пташнику.

Автоматичний укладальник яєць складається з орієнтатора, укладального механізму, вічкового конвеєра, магазина порожньої тари, стопувального пристрою, накопичувача і конвеєра заповнених прокладок.

Працює укладальник так. Яйцезбиральний конвеєр подає яйця на роликовий орієнтатор, який перемішує і перевертає яйця гострим кін­цем в один бік. Орієнтовані яйця надходять на вічковий конвеєр. Пі­сля заповнення п'яти його вічок висовується заслінка механізму укладання яєць, і вони опускаються у тару гострим кінцем униз. Тара змішується на один рядок. Заповнена прокладка подається до стопу­вального пристрою, в якому набирається від двох до десяти прокла­док. Зібрана стопа автоматично передається на конвеєр. У процесі накопичення стопи (комплекту) прокладки через одну згідно зі схе­мою їх укладання автоматично перевертаються на 90°.

Вибір того чи іншого способу прибирання посліду в пташниках залежить від багатьох факторів: технології утримання, віку і виду птиці, типу будівель, величини птахоферми або птахофабрики.

Якщо птиця утримується в багатоярусних кліткових батареях, то послід прибирають із кожного ярусу канатно-скребковими установ­ками і ними ж скидають на горизонтальні конвеєри.

Рис. 11.13. Конвеєрна п’ятиярусна система видалення посліду

Головними робочими органами канатно-скребкових установок є скребки, що закладаються по одному або по кілька на один ярус у послідний простір. Скребки з'єднуються тросом у вигляді замкнено­го контуру і приводяться в рух від електроприводу.

Прикріплені скребки до рами шарнірно, тому за холостого ходу вони підіймаються. Залежно від конструкції канатно-скребкової установки на одній рамі з'єднують один, два або більше скребків.

Якщо курки-несучки або ремонтний молодняк утримуються на підлозі, то канатно-скребкові конвеєри встановлюють у спеціальних послідних каналах, які розміщені під плівчастим настилом.

Для транспортування посліду за межі приміщень застосовують похилі конвеєри, скіпові гноєнавантажувачі та інші пристрої.

Канатно-скребкові установки для прибирання посліду призначе­ні для видалення посліду з каналів, розміщених вздовж пташника, за підлогового утримання птиці, а також за утримання її в однояру­сних та каскадних кліткових батареях.

Установки бувають одно- і двовізкові, тому залежно від кількості каналів у пташнику їх можна комплектувати для одно-, дво-, три-, чотири- та шестиканальних схем. Для цього промисловість виготов­ляє їх у різних модифікаціях; МПС-А одинарна (НКУ-5/1); МПС-А спарена (НКУ-5/2): МПС-2М, МПС-ЗМ, МПС-4М і МПС-6М.

Скребковий візок має раму з чотирма колесами і два скребки з канатом.

Привідна станція складається зі зварної рами, на якій встанов­лено електродвигун, редуктор, привідний чотириструменевий бара­бан і натяжний барабан. Обертання від електродвигуна до редукто­ра передається клинопасовою передачею. Для натягання пасів еле­ктродвигун переміщують у поздовжніх пазах рами.

Скребковий конвеєр складається з двох конвеєрів, стаціонарно встановлених у приміщенні пташника. Він укомплектований скла­дальними одиницями серійних скребкових конвеєрів тішу ТСН або КСН.

Основні параметри кліткових батарей наведено в (табл. 11.1).

Вітаю Вас!

Вітаю Вас, Гість!

Реєстрація | Вхід